Зона покриття
У сфері мобільного зв'язку терміном "зона покриття" називають територію, на якій мобільний пристрій має доступ до, принаймні, однієї базової станції - а отже, може повноцінно виконувати функції зв'язку. Відповідно, за відсутності базових станцій у зоні опитування (території, радіус якої дорівнює відстані, на яку пристрій може відправити/прийняти сигнал) мобільного пристрою, функцій зв'язку - як прийом дзвінків, відправка SMS та ін. - він виконувати не може.
Уявімо схематично, як формується зона покриття. Спершу уявно поставимо на площині крапку. Це й буде умовна базова станція. Нехай, її дальність покриття xм. Тоді, її зона покриття - це круг з центром у точці-"базовій станції" й радіусом в xм. Сукупність усіх цих кругів навколо усіх базових станцій оператора і є зоною покриття цього оператора.
Насправді, все дещо складніше, оскільки усі об'єкти на шляху сигналу між пристроєм та базовою станцією послаблюють його, а отже зменшують його "далекобійність". Особливо, цією властивістю вирізняються об'єкти, що містять залізо (як стіна будинку з залізо-бетонних блоків). Однак, на практиці, складаючи карти-схеми покриття цей пункт чомусь не враховують.